Петриківський опорний заклад освіти
І-ІІІ ступенів Петриківської селищної ради
......... . Воскресенье, 21.07.2019, 17:27

Ви увійшли як Гість

| Група"Гості"|
Головна | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Категорії розділу
Класному керівнику [47]Методична робота [39]
Інформація [43]Сценарії свят [47]
Виховні заходи [64]Притчі [21]
Атестація і тарифна ставка [7]

» Користувачі

» Наша кнопка
 Петриківська сзш

» Погода в Петриківці

» Нові користувачі

» Цей день в історії

» Безпечний Інтернет

» Наші матеріали

» Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

» Наше опитування

Мої улюблені шкільні предмети
Всього відповідей: 208

Головна » Статті » Вчителям » Сценарії свят

Дзвони Чорнобиля. Мітинг-реквієм.

(Стіл, ікона Матері Божої, вишитий рушник. З одного боку дерево і порожнє гніздо - з іншого.)

Заходять хлопець з дівчиною у темному одязі, засвічують біля ікони свічку.

(Гудуть дзвони тривоги. Звучить музика "Реквієм" Моцарта.)

 

Ведуча: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтемнішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечо­ра під вихідні природа подарувала гарну погоду.

   Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже далеко не мир­ним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим ре­актором Чорнобильської атомної електростанції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву. Трапилося це за 103 км на північ від Києва.

   Чорнобиль походить від назви різновидності гіркого полину – чорнобилки. Спочатку так і називалося давнє населення, потім місто, а за ним - су­часна атомна електростанція.

   І сьогодні дзвін скорботи, що став уже символом чорнобильського лиха, б'є на сполох, на тривогу, разом з тим закликаючи нас до розуму.

 

(Звучить тривожна музика, яка переходить у дзвін.)

(Знову звучать дзвони і виходять учні.)

Учень:

 По кожному плачуть дзвони ...

 По кожному із нас.

 Це - крик душі, це - стогін,

 Наш сум, наш біль, наш час.

 І плачуть - тужать дзвони

По усіяній землі...

 Чорнобильська мадонно,

Прости нас... і спаси.

 

Ведучий: Незабаром у зоні відчуження розквітнуть сади - безпритульні, мовчазні, недоглянуті, оперезані павутиною колючого дроту, мовчать, наче виношують страшну думку про самогубство.

   Час для них і для всього живого розколовся на до і після. Щоразу, коли сил­куєшся переступити цю страшну межу часу, в свідомість невидимими оскол­ками вривається ця трагічна мелодія розщепленого атома, як пам'ять, як пересторога, як відлуння того давнього біблейського пророцтва:

   "І засурмив третій Ангел. І велика зоря впала з неба, палаючи, як смоло­скип. І впала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій -Полин. І стала третина води, як полин. І багато людей повмирало з води, бо згіркла вона. А ті, кому випало жити, на цілий рік вперед спізнали гіркоту третини вод".

І стоять недоглянуті, безпритульні сади, як німий докір чорнобильського горя.

Учень:

 Буслику чого ти прилетів?

 Рано ще у ті краї вертатися.

Повний найсвятіших почуттів,

Ти й забув, що треба шануватися.

Всупереч недолі та біді

На лужку, край лісу вікового,

Ти ґаздуєш у своїм гнізді,

Нібито не сталося нічого.

Краще б ти сюди не прилітав,

Переждав би люте горе наше,

А тоді б в безпеці вікував ...

Але я, я б теж не міг інакше.

(Входять діти  із запаленими свічками.)

 Учень: Боже Всемогутній, Отче-Вседержителю!

               Моляться до Тебе дітоньки землі!

               Щоб дітей у щасті сповивала мати

               І єднались з Богом мертві і живі!

 

               Пресвятий наш Боже матінки-Вкраїни,

               Душу піснетворчу з смерті воскреси.

               І любов правічну в кожної дитини.

               Оживи, наповни полум'ям краси!

 

               Краю мій стражденний, мученицька земле!

               Чом у тебе доля - мачуха, не мати?

               Ниви твої родять ваговиті зерна,

              Але нічим рідних діток годувати!

 

               Пралісів первісних широчінь, простори,

               Степу неозорого зором не обняти,

               Нетрі і байраки, є високі гори,

               Та нема від лиха де діток сховати.

 

              Україно рідна! Зелений наш краю!

             Як тебе, кохану, з забуття вертати,

             Розбудити долю в мученицькім краю,

             Щоб своєю славою світ подивувати?

(Світять свічки біля дерева.)

Два кольори мої, два кольори,

То не любов і не журба як в пісні.

 Свої Чорнобиль має кольори:

 Весна і сонце - до і горе - після.

 

 

Хатино рідна, сонячна така,

Як же покинути тебе навіки?

Земля моя, і щедра, і свята,

 Ще вчора дарувала мені квіти.

 

Сьогодні ж... Боже мій! Все, як колись:

Сади цвітуть так смачно й соковито,

Та тільки цвіт отой, зелений лист,

Отрутою смертельною повито.

 

  Повито скрізь: і знизу, і вгорі,

  Повітрям цим всі дихають завзято.

  То, може, й ти діждеш тої пори,

  Коли вже пізно буде виживати?

 

  Народе мій! Чуєш? Озовись!

  Чи знаєш ти, яке то слово - "зона"?

  О лихо, змилуйся та схаменись,

  Подай хоч крапельку мені озону!

 

Учень: Даремно кличу. Вже народ оглух,

            Вже атоми будує, як могили,

            Не опустити б Україні рук,

            Бо стогін сипле листом тополиним.

 

Ведуча: Велика Матір наша Небесна! Мудра Берегине землі і неба, світу видимого і невидимого! Почуй молитву дітей стражденної України. Якщо не чула наших предків, то почуй нас, квіт полинової гіркої землі.

 

Ведучий: Подивись, Небесна Мамо, у наші засмучені очі - чи ж винні ми, що рідну землю поневолило зло? Поглянь на наші бліді лиця - чи ж винні ми, що погибель усе владарює на нашій землі? Біда не десь, а нашу кров палить, ни­щить під вогнем стронцію. Чорнобильський смерч усе розхитує, нищить, до­бирається до коріння, руйнує цвіт могутнього українського дерева.

 

Ведуча: Але велика наша Мамо Небесна! Чини з нами не за нашою земною недосконалістю, а за своєю Божою любов'ю і милосердям. Свята і премилосердна Нене, прости гріхи батьків, дідів і прадідів наших. До тисячного коліна, у всіх наших століттях - прости!

 

Ведучий: Якщо Чорнобильське лихо - кара і випробування землі й народу, то дай сили могутньо витримати і спровадити зло від землі й народу навіки.

Ведуча: Мамо наша Небесна! Возлюби нас не на небі, а на землі. Чи ж мало ангелів відійшло з України земної в Україну небесну?

Чи ж мало відлетіло українських ключів?

   Молимо тебе! Пошли спасителя і навчи, як порятувати плоть і душу люд­ську, як повернути щастя, радість і добру долю до знедоленого краю. Загре­бущі руки, ненаситні очі від землі й народу навіки відведи, а землі воздай та­лантами, мудрецями, мислителями. Нехай зерно твого святого засіву впаде у нашу землю і зійде добром, щастям, волею. А ще людьми богоподібними, гідними іншої долі.

 

Ведучий: Молимо Тебе, Велика Мамо світу! Почуй нас, безгрішних дітей, подякуй і поверни нам велике право знову внуками Бога, дітьми неба назива­тися!

 

(Заходить "Пам'ять".)

Пам'ять: Роде мій небесний! Душі рідні!

Перед Господніми воротами не поблагословенні! Прости народ мій, Боже!

Прости цю прокляту землю, цей милий рай, в якому оселився диявол. Усіх нас, грішних, прости, що мовчали. А за це нагодовано їх смертоносним пло­дом, горить над ними лиховісна незгасна свічка.

Господи! Страждання, муки й горе мого народу до всевишньої скорботи зарахуй, а біди й погибель від землі й народу сущого відведи!

 

(Хвилина мовчання. Пісня "Боже, Україну збережи".)

Учень:

Чи буде квітень, як завжди,

Чи, може, викинем його

Дарунком весняної здоби,

3 календарів своїх, допоки

Чи власним іменем біди

Нас темний грітиме вогонь

Ми назвемо його - "Чорнобиль".

Ще не відкритих ізотопів.

 

Учениця: Сумлінна мисль не має меж,

її спинити годі,

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

Ведуча: В ракетно-ядернім змаганні

За крок від атомної смерті

Ми живемо, як на вулкані,

На давній матінці-планеті.

І все-таки плекаєм віру

У силу розуму і миру.

Ведуча: І тому сьогодні ми звертаємося до людей, до неба, до землі, до великої Матері Небесної: збережи, порятуй, захисти природу і людей від горя чорнобильського!

Категорія: Сценарії свят | Додав: Admin (10.01.2013)
Переглядів: 3050 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
» Міні профіль
Гість

Повідомлення:

Група:
Гості
Час:17:27

Гість, ми раді вас бачити.
Будь ласка зареєструйтесь або авторизуйтесь!
Логін:
Пароль:

» ПЕРЕВОД САЙТА
Выбрать язык / Choose language:
Ukranian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish

» Наша адреса
51800
Дніпропетровська обл.
Петриківський район
смт. Петриківка
проспект Петра Калнишевського,76
тел. (05634) 2–22–38

petschool@i.ua

Рік державної мови

Національно-патріотичне виховання

» 22 push up challenge


Віртуальна майстерня Петриківського розпису.

» Електронна атестація педагогічних працівників
free counters

» Банерська мережа

» Освіта Дніпропетровщини

» Освітній портал Дніпропетровщини

» З Днем народження
Вітаємо з Днем народження:

чебурашка(54), natalie(55), nykytyuk(35), opana(37), Admiral(35), Jene4ka(33), mariella_1986(33), климко(48), Logistic(27)!

Прийміть вітання наші щирі!

» Сайти Петриківщини

» Важливі сайти
Банер

Банер

Банер

Банер

Банер

Банер

» Державні установи

» Географія сайту
free counters

» Пошук

» Друзі сайту

» Освітні сайти
ДРУЗІ САЙТУ

» Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Cьогодні були на сайті

[ Повний список ]

Освітній портал PR-CY.ru Каталог MyList.com.ua Украина онлайн каталог сайтів [Vox.com.ua] Портал українця bigmir)net TOP 100 CY-PR.com Белый каталог сайтов  Яндекс.Метрика
Цена petdnepr.at.ua Траст petdnepr.at.ua Настоящий ПР petdnepr.at.ua petdnepr.at.ua Alexa/PR petdnepr.at.ua Tic/PR

Copyright MyCorp © 2019